Недосяжні цілі: НБУ зняв рожеві окуляри і підвищив облікову ставку

0
24


Регулятор підвищив прогноз інфляції та вперше за два роки підвищив облікову ставку. ЕП пояснює, чому так сталося, і що це означає.

Останніми роками в Україні, на фоні економічної турбулентності, у державних органів вже стало нормою спочатку приймати надто оптимістичні прогнози, а потім їх погіршувати, коли реальність починає стукати у двері.

Так само НБУ у із прогнозом інфляції на 2017 рік тримався до останнього. Але 26 жовтня регулятор здався — і погіршив прогноз інфляції до 12,2%, що на 3% більше попереднього прогнозу.

Через це центробанк так само змушений був вперше за довгий період підвищити облікову ставку з 12,5% до 13,5% річних.

Чому інфляція наразі є одним з найважливіших макропоказників країни та як останні рішення Нацбанку вплинуть на депозитні ставки зокрема і економічну поведінку населення загалом, про це піде мова далі.

Те, що інфляція буде вищою за прогноз Національного банку, для багатьох фахівців, навіть тих, які є прихильниками діючої монетарної політики НБУ, стало зрозуміло ще в червні-липні, оскільки навіть на фоні відносної стабільності національної валюти очікуваної літньої дефляції не відбулось.

Ціни продовжували зростати. Лише у серпні відбулась незначна дефляція на рівні 0,1%, що не могло суттєво скоригувати прогноз.

Проте вже у вересні інфляція суттєво прискорилась і сягнула 16,2%. В НБУ тоді пояснили, що це зумовлено насамперед прискоренням зростання цін на сирі продовольчі товари, підвищенням виробничих витрат, а також певним пожвавленням споживчого попиту.

В середу НБУ уже вимушений був визнати, що з попередньою ціллю йому впоратись не вдалось.

«З огляду на прискорення інфляції впродовж останніх місяців та нові інфляційні фактори (зокрема, більш активне відновлення споживчого попиту, стрімке підвищення пенсійних виплат і мінімальної заробітної плати, акцизів на тютюнові вироби тощо) Національний банк переглянув прогноз інфляції на 2017 та 2018 роки.

До кінця 2017 року інфляція знизиться до 12,2% (попередній прогноз  9,1%). Надалі інфляція продовжуватиме уповільнюватися та наблизиться до центральної точки цільового діапазону в третьому кварталі 2018 року. А на кінець 2018 року інфляція становитиме 7,3% (попередній прогноз  6%)»,  наголосили в НБУ.

Побічні ефекти інфляційного таргетування

Нагадаємо, що відмовившись від політики фіксованого курсу, НБУ оголосив, що головною його ціллю є контроль за цінами, тобто інфляцією. За прогнозами центробанку, у 2017 році індекс споживчих цін повинен був опуститись нижче двозначного числа вперше з 2014 року, відтоді як на фоні глибокої девальвації гривні інфляція почала набирати стрімких обертів.

Так, «таргетами» НБУ був показник на 2016 рік 10% (±3%), у 2017 році інфляція повинна була становити 8% (±2%).

Таргетування (від англ. target — мета) — спосіб реалізації господарської політики держави або окремого підприємства. Полягає у виборі якоїсь економічної «мішені», на яку треба впливати, щоб досягти певних результатів, поставленої мети. У випадку НБУ йдеться про таргетування інфляції — монетарний режим, який передбачає відповідальність центробанку за дотриманням проголошеного офіційного показника інфляції (таргету) протягом визначеного періоду часу.

Головним монетарним інструментом НБУ називав облікову ставку, до якої прив’язана вартість фінансових інструментів НБУ (депозитні сертифікати), якими той регулює ліквідність ринку.

В нинішніх умовах, коли попит на кредити банків надто вузький, саме безризикові інструменти НБУ є одним з головних інструментів для інвестицій банків. І саме тому вартість залучення банками грошей у населення залежить від облікової ставки.

Простими словами: якщо НБУ підвищує облікову ставку, повинні підвищуватись ставки за депозитами, які останніми місяцями перебували на рекордно низьких рівнях.

Втім, попри інфляцію, яка невпинно збільшувалась, регулятор тримав облікову ставку незмінною після її тривалого зниження.

Відтак реальна облікова ставка стала від’ємною, а депозити в банках часто не покривали рівень інфляції.

Проблема в українських реаліях також полягала у тому, що рівень ставок за кредитами знижувався не так, як вартість депозитів. В Україні вартість кредитів здебільшого залежить не від облікової ставки і вартості залучення коштів, а від стану банківського сектора і захищеності прав кредиторів.

Втім регулятор напередодні таки незначно підвищив облікову ставку з 12,5% до 13,5%, сподіваючись на тлі посилення інфляційних очікувань створити більш сприятливі умови для залучення банками коштів населення і бізнесу.

«Більш жорстка монетарна політика допоможе знизити інфляцію через кілька каналів. Підвищення облікової ставки буде стимулювати притік заощаджень у банківський сектор, відтак, стримуватиме споживчий попит.

Також підвищення ставок робить більш привабливими фінансові інструменти в національній валюті порівняно з аналогами в іноземній валюті, що матиме позитивний вплив на майбутню інфляцію через канал обмінного курсу», офіційно вже наголосили в НБУ.

Досягнення чи вгадування

Головною проблемою для НБУ лишається те, що він так і не зміг приборкати інфляцію. Якщо минулого року показник знаходився у заданому коридорі, то в 2017 інфляція його остаточно покинула, навіть на фоні відносної курсової стабільності.

На адресу інфляційного таргетування і раніше лунало багато критики з боку експертів. Після недосягнутої цілі, можна очікувати, що критика лише посилиться.

«На мою думку, фактично інфляційного таргетування, як такого, в нашій країні не існує. Це лише мантра, яку любить повторювати НБУ. Насправді регулятор намагається лише вгадати показник інфляції за якийсь прогнозний період.

Фактично ж сьогоднішнє підвищення ставки особливо ні про що не говорить, окрім того, що НБУ офіційно вже „викинув“ білий прапор», — каже фінансовий аналітик Іван Угляниця.

За його словами, підвищення ставки не вплине на ситуацію на грошовому ринку, оскільки за такому високому абсолютному рівні ставки, таке незначне підвищення, яке разом з тим залишається нижче рівня інфляції, не дозволить ефективно зв'язати об'єми, які емітуються, оскільки вони фактично одразу використовуються на поточне споживання.

«В Україні відсутні атрибути реальної економічної, бюджетної, фінансової та боргової політики. Все відбувається в режимі ручного керування — задля тактичних, політичних цілей. Фактично НБУ проводить стримуючу грошову політику всі ці роки, за винятком початку-середини 2014 року. Разом з тим регулятор ніяк фактично не реагує на емісію (підвищення пенсій, зарплат, монетизація ОВДП, тощо)  з боку уряду», — наголошує аналітик.

Втім, окремі експерти налаштовані більш оптимістично щодо політики НБУ, не дивлячись на поточний результат.

Член Українського товариства фінансових аналітиків Віталій Шапран наголошує, що інфляція вийшла з-під контролю саме через чинники, які не залежали від НБУ.

«Йдеться про зовнішні відносно НБУ чинники — елементи популізму від уряду, який прагнув підвищити спочатку мінімальну зарплату, потім пенсії. Робили вони це в обсягах більших, ніж зростав наш ВВП і всупереч бажанню регулятора. На жаль, в НБУ не люблять це визнавати, але між Кабміном і ними немає взаємодії в плані контролю над інфляцією і здійсненням витрат з Єдиного казначейського рахунку.

Це дві болючі теми, за якими їм потрібно домовитися заради підтримки стабільності гривні. З числа додаткових чинників, які впливали на інфляцію — зростання цін на продукти харчування в світі (український експорт) і процес підтягування цих цін до експортних з боку місцевих виробників», — наголошує Шапран.

Загалом, інфляційне таргетування працює далеко не так, як в розвинених країнах. Тому що це складна монетарна політика, яка залежить від ефективної роботи багатьох державних інститутів та узгодженості їх політики, а в Україні це не спостерігається.

Поряд з цим у населення, яке і так зазнало значних економічних шоків за останні три роки, залишається все менше інструментів для заощадження коштів та збереження їх від інфляції.


 

Присоединяйтесь к нам в Facebook, Twitter. Будьте в курсе последних новостей.

 

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Please enter your comment!
Please enter your name here