ІСТОРІЯ БИТВИ ЗА 32-Й БЛОКПОСТ. Присвячується всім, хто зробив крок у вічність

0
1157



Висловлюю подяку ст.лейтенанту в/ч 3008 В’ячеславу Блащуку, підполковнику в/ч 3008 Сьомаку Дмитру Анатолійовичу, сержанту в/ч 3008 Вадиму Рудю, капітану 7 опАА Олегу Мордовцю, капітану 24 ОМБр Валентину Дихтарю, старшині 24 ОМБр Володимиру Серебрєнікову, сержанту 24 ОМБр Анатолію Гешку, солдату 24 ОМБр Михайлу Чумбею, бійцю 24 ОШБ В’ячеславу Шевчуку, бійцю 24 ОШБ Віталію Дереху, ст.лейтенанту 95 ОАЕМБр Віталію Пилипчуку, сержанту 95 ОАЕМБр Роману Горностаю, бійцю 8 опСпН Олександру Маковею, бійцю 8 опСпН з позивним Яструб за те, що поділилися зі мною своїми спогадами. Висловлюю свою подяку волонтерам «Книги Пам’яті» Герману Шаповаленку та Василю Піку.

Залізяка! Залізяка! Я Скотина. 4-5-0! Історія битви за 32-й блокпост 01

Стан Збройних сил України в секторі «А» на початок жовтня 2014 року

Для виконання замислу АТО щодо оточення та ліквідації осередків озброєних сепаратистів під час літньої кампанії 2014 року в секторі «А» було зосереджено потужне угруповання ЗСУ. До нього входили 1 та 3 батальйони 80 ОАЕМБр з бригадною та батальйонною (в 3 БТГр був власний дивізіон Д-30) артилерією, 1 ОТБр з мехбатом у повному складі (йдеться про те, що формально в АТО були всі три батальйони), 1 та 3 МБ 24 ОМБр (2 МБ виконував завдання на кордоні з РФ), 2 МБ 30 ОМБр, два батальйони 128 ОГПБр, батальйони територіальної оборони, артилерія сектора, НГУ, тилові підрозділи та інші. Після поразки в літній кампанії більшість названих частин ЗСУ потребували ротації та відновлення боєздатності. Так, 1 аемб 80 ОАЕМБр втратив 90% своєї бронетехніки. В 3 БТГр даної бригади справи з технікою були значно кращими, але особовий склад, котрий брав участь у боях з травня по вересень 2014 року, потребував морального та фізичного відпочинку (1-й батальйон 80-ки брав участь у боях з квітня). Тому було прийнято рішення розташувати 3-й батальйон біля селища Співаківки (дорога Щастя-Старобільськ). 1 ОТБр зайняла позиції разом з частинами 128 ОГПБр біля Станиці-Луганської. Відверто кажучи, 1 ОТБр, якщо розглядати її в цілому, проявила себе жахливо в літній кампанії. Особовий склад був частково деморалізований, а техніка потребувала ремонту. Не факт, що з двох тб на Т-64БМ в даній бригаді станом на жовтень 14-го могли б назбирати хоча б дві тр. 2 МБ 30 ОМБр не поніс серйозних втрат і, виключно по наявній техніці, являв собою цілком боєздатний (як для того періоду) мехбат. Левова ж частина 128 ОГПБр була відправлена на облаштування та оборону позицій на Дебальцевському плацдармі. Що ж стосується 24 ОМБр, то 1 мб, котрий складався з контрактників, зазнав відчутних втрат у боях. 3 БТГр даної бригади, котра складалася з мобілізованих бійців, в зону БД прибула 06.07.14 і встигла відчути на собі спеку того літа. Восени 14-го перебували в Яворові. Стан бронетехніки та артилерії на жовтень 14-го був жахливим. У ствольної артилерії були проблеми з ресурсом стволів, в самохідної з трансмісією, а бронетехніки (БМП та танки) з головним озброєнням. 2 МБ після виходу з оточення на кордоні був відправлений під Лисичанськ, а особовий склад в більшості своїй на ротацію. Варто зазначити, що значних втрат на кордоні він не зазнав, але готовність бійців вести БД була доволі на низькому рівні. Причиною цьому була низка факторів. В тому числі і жахливо проведена мобілізація 3-ї хвилі (3 хвилю мобілізації на собі відчула вся наша армія). Тому брати участь в боях за БП доводилося мобілізованим бійцям тих батальйонів бригади, котрі літом 14-го не потрапили під вогонь артилерії бойовиків та були призвані під кінець літа 14-го. Сюди можна віднести і 2 аемб 80 оаембр, котрий був повністю укомплектований технікою та о/с, але прибув у зону АТО надто пізно аби замінити залишки 1 та 3 батальйонів в Луганському аеропорту.

Залізяка! Залізяка! Я Скотина. 4-5-0! Історія битви за 32-й блокпост 02

24 ОМБр під час відступу з Дмитрівки, вересень 14-го

Ситуація в секторі «А» станом на початок жовтня 2014 року

Саме через незадовільний стан ЗСУ (особовий склад потребував відпочинку), НГУ змушена була нести службу на БП. Зокрема і на стратегічних, де вона, власне, була дещо підсилена частинами ЗСУ. В Слов’яносербському районі командування ЗСУ розташувало низку БП, а саме: 29 БП в р-ні н.п. Жолобок, 31 БП в р-ні н.п. Кримське (станом на січень 15-го, ЗСУ в цьому районі мали два БП — «Конвалія» та «Сармат»), 32 БП в н.п. Сміле. Як вже зазначалося, на більшості БП службу несли бійці НГУ (строковики та мобілізовані), котрі халатно поставилися до облаштування своїх позицій і не відповідали адекватно на обстріли противника. Так, противник своїм нахабними та хитрими діями довів до «братерства» на позиціях НГУ та НЗФ. Доходило до того, що бійці ходили в сусідні села за горілкою та грали з о/с сепаратистів футбол. Що ж стосується обстрілів та боїв у даному районі в цілому, то, на відміну від того ж таки передмістя Донецька (с. Піски та інші), тут боїв практично не було. Противник як зайняв оборону 05.09.14 по річці Сіверський Донець від Станиці-Луганської до Щастя, так її тримав і тримає досі. Що стосується Бахмутської траси, то бойовики до першої декади жовтня активності також не проявляли. Максимум, чим вони обмежувалися, так це обстрілами з АГС-17 та мінометами. Особливо обстріли загострювалися в момент ротацій бійців НГУ. Для успішної ротації командування ЗСУ 04.10.14 надсилає два джипи з рр 80 ОАЕМБр (9 бійців) та 1 БТР-80 та 10 бійців з рв 2 батальйону 80 ОАЕМБр. Дані бійці провели тиждень під обстрілом на 32 БП. Згодом їх замінила 4 аеромобільна рота 2 БТГр 80-ки маючи у своєму підпорядкуванні 2 БТР-80 та ПТРК «Фагот». Групою командував комроти Володимир Вишневський.

Ескалація в секторі «А» восени 14-го

Цілком очевидно, що для противника, котрий мав у своєму підпорядкуванні обмежені наступальні сили, було б самогубством атакувати лінію оборону (як умовну, так і наявну) ЗСУ по річці Сіверський Донець та в районі густонаселених міст по типу Попасної або Золотого. Єдиним адекватним рішенням, котре мало шанси на вдачу, було вибивати ЗСУ/НГУ з БП на Бахмутській трасі. В період з 13.10.14 по 21.01.15 противник здійснив серію атак на БП в даному районі захопивши 32 (восени) та 31 (взимку) опорні пункти українських захисників (наступальні дії в районі 29 БП були безрезультативними). Після того, як НЗФ та ЗС РФ вибили ЗСУ за Сіверський Донець, бойовики мали на меті заволодіти 31 та 32 БП. Харківська бригада НГУ та бійці «Беркуту», котрі несли службу на 31 та32 БП, до планової ротації зробили все що можливе у їхніх силах аби бійцям частини НГУ 3008 було максимально важко вести в подальшому тут бої. Противник настільки знахабнів, що ворожі окопи були на відстані 250 метрів (в деяких більше 300). Ескалація відбулася 6 жовтня, коли противник випустив по БП 120 120 мм мін. В результаті обстрілу один боєць вінницької НГУ отримав поранення. Наступного дня противник випустив по БП 180 120 мм мін (7 жовтня день народження в російського Президента та офіційна дата створення армійських корпусів «ЛНР» та «ДНР»). Противник почав застосовувати танки для обстрілу опорного пункту. Щоправда, в атаку бойовики не ходили, так як не знали яка кількість о/с та техніки перебуває на посту.

Залізяка! Залізяка! Я Скотина. 4-5-0! Історія битви за 32-й блокпост 03

Загальна ситуація в районі 32 БП

Ситуація на 32 БП

04.10.14 65 бійців з в/ч 3008 НГУ з 4 БТР-4Е (всі екіпажі були з Вінниці), 10 бійців з в/ч 3053 та 26 бійців 4 аемр 2 амеб 80 ОАЕМБр з двома БТР-80 та ПТРК «Фагот» замінили «Беркут» на даному БП. Бійці мали із собою 5 АГС-17 та 1 СПГ-9. З Вінниці було направлено 1 та 3 роти. З третьої роти поїхали 1 та 4 взводи. Формально командиром даного посту був діючий заступник полку підполковник Семен Корчовий з позивним 13. Неформально ж обороню керував підполковник, котрий був прикомандирований з «Ягуару» та брав участь у подіях у Харкові, боях за Карачун та Красний Лиман, Сьомак Дмитро Анатолійович, позивний Сем. Був переведений до в/ч 3008 в серпні 14-го. Серед офіцерів на БП також був ст.лейтенант Сергій Войцеховський з позивним Вірус та командир роти Олег Тарахкало з позивним Атор-3. Також був присутній ст.лейтенант Олександр Москалюк. 13.10.14 на 29 БП на БТР-4Е з власним іменем «Мішка» приїжджає Олександр Москалюк та доповідає, що 32 БП опинився в оточенні. Станом на 19.10.14 на 32 БП було вже 6 БТР-4Е з двома харківськими екіпажами, і оборона даного БП мала такий вигляд:

Залізяка! Залізяка! Я Скотина. 4-5-0! Історія битви за 32-й блокпост 04
«Схема оборони 32 БП»

Залізяка! Залізяка! Я Скотина. 4-5-0! Історія битви за 32-й блокпост 05

 Бійці НГУ на 32 БП

Битва за блокпост

13.10.14 Офіцери зібралися на БП з картою і почали обдумувати ситуацію та що їм робити. В цей час на БП приїхало 10 БТР-80 (скоріш за все це була 6 аемр 2 аемб) та долучилися до обговорення плану. Після того вони розвернулися і поїхали назад.

14.10.14 командир полку майор Анатолій Боженко вирішив провести розвідку боєм та закріпитися на 32 БП. Для цієї задачі з 29 БП була знята БМП-2 з 4 мр 2 мб 24 ОМБр, котра очолила колону зі складу двох одиниць техніки. Другим їхав БТР-4Е «Мішка». На БМП-2 їхав заступник командиру батальйону з озброєння та техніки ст...лейтенант В ’ячеслав Блащук з позивним Альф. Він і сів на місце командира БМП. Разом з ним на броні сиділо і двоє бійців НГУ. В БТРі їхав безпосередньо і сам майор Боженко та ст.лейтенант Олександр Москалюк. Разом з ними їхало і 4 бійців з кулеметами (в основному) та 2 членів екіпажу. Під час руху колони по БМП відкрили вогонь зі стрілецької зброї та важких кулеметів НСВ. Десант почав спішуватися, і один боєць випадково пригнув на ліву сторону звідки вівся вогонь. Після цього БМП підбили з РПГ і ст.лейтенант з іншими бійцями почали надавати медичну допомогу механіку-водію БМП, який отримав поранення та опіки. В цей час БТР-4Е не зробивши жодного пострілу на повній швидкості помчався на 32 БП. Там він зупинився, розвернувся і поїхав назад. Скоріш за все, вони хотіли евакуювати бійців з підбитої БМП. В ході руху в башту БТР-4Е влучила ракета з ПТРК. В БТРі стався спалах і двоє бійців (ст.солдат Сергій Думанський, оператор-навідник, та солдат Євген Лабун, котрий сидів біля башти, миттєво загинули. За іншими непітвердженими даними, солдат Лабун вижив та повернувся додому). Майор Боженко втратив зір на деякий час. Також сильні поранення отримав і ст.лейтенант Олександр Москалюк. Десант покинув БТР, та зав’язався короткочасний бій. В ході бою від отриманих поранень помер Олександр Москалюк. Комбат перед тим, як знепритомнів, встиг подзвонити командуванню і доповісти про те, що сталося. Командування відреагувало і наказало висунути бронегрупу з 32 БП в сторону бою для евакуації поранених. Для цієї задачі командування на 32 БП виділило БТР-80 4 аемр 2 аемб та один БТР-4Е. З десантниками поїхав і командир роти ст.лейтенант Володимир Вишневський. «Сем» провів інструктаж перед боєм та наказав мобілізованим десантникам рухатися позаду їхньої коробочки. Що вони і зробили (як виявилося, не дарма). Безпосередньо ротний зі своїми бійцями рухалися праворуч від дороги, а БТР НГУ ліворуч полями та лісосмугами. БТР-80 практично доїхав до поранених як в нього влучили з ПТРК. БТР загорівся. Ротний, йдучи практично попереду, отримав важке поранення — йому відірвало ногу ти сильно пошкодило іншу. Тепер і сам командир групи потребував евакуації. В цей час БТР-4Е доїхав до підбитої БМП та загрузив вцілілих бійців разом з Альфом в десантне відділення і відвіз їх на 32 БП. Після цього БТР-4Е повернувся назад, загрузив поранених з БМП та командира роти десантників і відвіз їх на 31 БП. Тим же маршрутом БТР НГУ повернувся на 32 БП. Від знищення його врятувало те, що він рухався по ліву сторону від дороги і ракети з ПТКР не влучили в нього. Щоправда БТР потрапив під стрілецький вогонь. Солдат Петро Стус і майор Боженко потрапили до полону. Варто зазначити, що ще в ході бою представники ОБСЄ знайшли Боженка пораненим на землі, де він в них попросив аби вони доповіли командуванню що сталося. На що вони йому відповіли відмовою і сказали, що зараз приведуть людей, котрі їм допоможуть. Привели. Так вони і потрапили у полон. Таким чином, 14.10 загинуло двоє бійців, 5 отримали поранення. Було знищено 2 БТРи та 1 БМП-2. Не зрозуміло чому БТР-4Е не зміг евакуювати бійців з підбитого БТР-4Е в котрому знаходився сам майор. Скоріш за все це сталося тому, що дану задачу мав виконати БТР-80 під командуванням командира роти Вишневського, а екіпаж та десант БМП повинен був евакуювати БТР-4Е, котрий з поставленою задачею впорався на відмінно.

Залізяка! Залізяка! Я Скотина. 4-5-0! Історія битви за 32-й блокпост 06

Бойове зіткнення в районі 32 БП 14.10

Залізяка! Залізяка! Я Скотина. 4-5-0! Історія битви за 32-й блокпост 07
 Підбитий БТР-80 командира 4 роти Володимира Вишневського

Після  цього епізоду було залучено розвідників 8 опСпН для та виявлення позицій НЗФ у даному районі. Розвідники відпрацювали на відмінно і доставили потрібну інформацію до штабу. Під вечір цього ж дня було вирішено послати ще одну бронегрупу в сторону 32 БП. Бойове завдання: проїхати по дорозі і перевірити її. В разі виявлення позицій сепаратистів вступити в бій та знищити їх. По можливості доїхати до 32 БП та закріпитися на ньому. Тепер детальніше про саму операцію. 14.10 після бою на дорозі на КП батальйону 24 ОМБр (с. Гречишкине. КП бригади – Хворостянівка) поступає команда аби о 5-й ранку на 30 БП було перевезено 3 танки. Комбат Сергій Д’яченко разом прикомандированим капітаном з 7 опАА Олегом Мордовцем (визвався добровільно) поїхали на крайні ОП бригади в р-ні Трьохізбенки і почали знімати з них танки. Звідти вони вирушили в сторону Новоайдару, де їх чекали 3 тягачі МАЗ. Погрузивши танки на трали, група вирушила в сторону Лисичанська, і під ранок вони вже були там. Через те, що не знали дороги, вони заїхали на крайній 25-й БП. Зрозуміли, що вони не туди повернули, і почали розвертатися. Приблизно о 10:00 трали з танками проїхали через Лисичанськ та Северодонецьк, де вони розгрузили танки і рушили в сторону 30 БП. В 10:45 вони прибули на місце. Очевидно, що з поставленою раніше задачею вони не впоралися. Режим секретності, котрий планувало командування, не був дотриманий. Бійці та офіцери дістали карти та почали обговорювати план атаки. Розвідники виступили із доповіддю про виявлені вогневі позиції противника. Виступив і боєць, котрий брав участь в бою 14.10.

Згідно з планом, центральна група повинна була відволікти на себе вогонь противника. Для цієї задачі планувалося залучити 3 Т-64БВ та 1 БМП-2 з 24 ОМБр з десантом на броні. Як штурмову піхоту планувалося задіяти бійців 24 окремого штурмового батальйону «Айдар» (приблизно 40 бійців). Вони б і підсилили десант БМП, котрий складався з 7 бійців. В цей же момент зі сторони Кримського через Сокільники та на 32 БП повинна була пройти колона бронетехніки. Підозрюю, що це мала бути одна з рот 2 аемб 80 аембр. В цілому, по центру повинно було йти орієнтовно 50 бійців піхоти та 4 одиниці техніки від ЗСУ разом з автотехнікою (L-200 з АГС-17 та інший транспорт для перевезення). Планувалося залучити і бригадну артилерію, котра повинна була завдавати удари по тилових базах бойовиків (н.п. Слов’яносербськ та Зимогір’я), вздовж дороги та по посадкам. Як це було на місці: в цей період 24 ОШБ розташовувався окремими групами в різних н.п., такі як Щастя, Трьохізбенка, Северодонецьк, Лисичанськ. Євгеній Пташнік був т.в.о. комбата. 12.10.14 він телефонує і ставить задачу бійцям «Золотої роти» зустріти колону біля Северодонецька та супроводити її до 25 БП (Лисичанськ). Колону чекали аж до 15.10.14 і зранку рушили до автовокзалу міста Лисичанськ.

Залізяка! Залізяка! Я Скотина. 4-5-0! Історія битви за 32-й блокпост 08
Лисичанськ. Бійці 24 ОШБ перед виїздом на 29 БП

Варто також зазначити, що і тут не було дотримано жодного режиму секретності. Всі бійці були із шевронами, на машинах різного роду наклейки, котрі ідентифіковували їх приналежність до даного батальйону. Там колона, котра складалася приблизно з 45 бійців, отримали «Мотороли», і їх роздали старшим машин. Звідти рушили до 29 БП, не знаючи дороги і ситуації в даному районі. Там Італієць та Сєвер з «Айдару» зустрілися з полковником Миронюком та почали розглядати карту. Була поставлена задача прориватися по дорозі. Полковник Миронюк, видно, забув сказати бійцям 24 ОШБ про те, що за день до цього тим шляхом вже проривалася колона і про те, що розвідка виявила вогневі позиції сепаратистів. Сєвер, будучи місцевим жителем, сказав, що прориватися автотехнікою по дорозі надто ризиковано і запропонував такий маршрут: Гірське-Чехірово-Тошківка-Нижнє і вздовж річки до Кримського, а звідти, знову ж таки, вздовж річки, виходити на 32 БП. Миронюк сказав, що Кримське і Нижнє знаходяться під контролем бойовиків. Насправді там стояли українські війська та НГУ. Не до кінця була зрозуміла роль «Айдару» в даній операції. Сєвер запитав Італійця, в чому суть операції, на що той відповів, що потрібно вивезти поранених (300-х на 32 БП станом на 15.10 не було) та підсилити своєю піхотою БП. Тим не менше, бійці вирішили їхати по трасі і під кінець Італієць додав – «прорвемося». Бійці домовилися тримати дистанцію між авто 800 метрів. З полковником Миронюком домовилися, що в 16:00 колона стартує і починає стріляти артилерія та БМ-21 кладе один пакет по посадці. Миронюк доповів, що БМ-21 не буде стріляти через Мінські угоди, і вогонь артилерії не триватиме довго. Колона приїхала на 31 БП, і бійці помітили, що рух автотранспорту на БП не перекритий, що було цілковитим абсурдом. Бійці НГУ отримали наказ перекрити рух, що вони і зробили. Хотілося б зазначити, що з 30 на 31 БП вже приїхало 5 машин (частина групи), а в бій рушили лише 3. Перший їхав білий VW Т4 з Італійцем та ще 7 бійцями. Другим їхав червоний L -200 з 4 бійцями. Третім – синій «Мерседес Е210» з бійцями (спочатку в ньому було 5, але одного бійця пересадили до L-200). Бійці з 3 машини не були готові вести бій, так як вони мали зовсім інше завдання – довести колону до 25 БП. Відповідно вони не взяли із собою достатньої кількості БК та засобів індивідуального захисту. Солдати домовилися між собою, що якщо колона потрапляє під вогонь або наїжджає на фугас, вони зупиняються та займають оборону.

В 16:00 з першими залпами артилерії автотехніка рушила в бій. Домовлену дистанцію не було дотримано, і вона становила вже не 800, а 450 метрів. Наближаючись до позицій бойовиків, на вибуховому пристрої підривається L -200 і на ньому починають горіти пально-мастильні матеріали, котрі вони везли в кузові свого пікапа. Але машина на великій швидкості продовжує рух, і колона потрапляє під стрілецький вогонь противника. В машині отримує поранення в ногу та під бронежилет Владислав Царенко (Цар). Перша машина також потрапила під вогонь і звернула в посадку, де були бойовики. Особовий склад покинув машину. Палаючий пікап з’їхав на ліву сторону від дороги (навпроти позицій НЗФ) та зупинився. Бійці через пасажирське сидіння почали виповзати з машини. Боєць Володимир Романчук витягував пораненого Владислава і тягнув його до дороги, де той вже помер від отриманих ран.

Сам Володимир потрапив у полон. Почала горіти трава, і завдяки цьому бійці Сава Грігоренко та Олексій Смірнов (екіпаж пікапа) почали відступати по канаві. Далі вони заховалися в соняшниковому полі і сиділи там до ранку 16.10.14. І лише через 3 дні вони вийшли з оточення до своїх (вони б це зробили швидше, але оскільки пол.Миронюк сказав, що Кримське контролює ворог, вони ходили полями декілька днів). Мінівену пробили колеса, і бійці зайняли оборону, але практично не встигли нічого зробити. Противник був надто близько і зав’язався ближній бій, в якому Італієць (Олександр Піскіжов) зумів убити одного бойовика зі свого пістолета «Стєчкін» (мав при собі також автомат та ПМ). Тут слід зазначити, що ще під час руху в машині отримали поранення троє бійців: згаданий вже Олександр, котрий одраз покинув машину і, будучи пораненим, вів бій та відкидувався гранатами, Іван Яретик та Юрій Полено. Під час евакуації з машини поранення отримав і Максим Вакуленко. Куля влучила в пряжку на ремені і зрикошетила в сечовий міхур. Під час стрілецького бою з 8 бійців поранень не мали лише двоє – Василь Боднарук та Сергій Пилипишин.

Надійшла команда відійти від машини, оскільки у ній знаходилося 8 РПГ «Муха», і вони могли здетонувати. Це все при тому, що до першого ворожого окопу було не більше 25 метрів. Під час бою українські бійці знищили ще одного бойовика. Сепаратисти почали підступати ближче. Один з них прострелив ноги Максиму Вакуленку. Так 7 бійців потрапили у полон. Сепаратисти почали одразу ж з’ясовувати хто з полонених командир. Олександр признався, що це він, і його почали бити ногами та прикладами. Як уже вище зазначалося, в ході бою Олександр вбив бойовика та поранив ще одного. Як виявилося, один із загиблих був чиїмось братом з присутніх бойовиків.

Зі слів самого противника, під час цього бою в них було 2 «200» та 1 «300». Бойовики почали забивати до смерті Італійця прикладами по голові до такої міри, що в нього був проламаний череп та витікали мізки. Зрештою, його застрелили. В цей же час третя машина зупинилася на відстані 600 метрів від решти машин та почали відстрілюватися. Бійці з позивними Хлопчик, Звєздочот, Балу та їхнім старшим Сєвером вели стрілецький бій з противником. Зі спогадів Сєвера, В’ячеслава Шевчука, вони зайняли оборону біля згорілого БТР-80, котрий ще був гарячий (вдалося встановити, що це був БТР-80 з номером «116», котрий належав розвідувальному взводу 2 батальйону 80 ОАЕМБр), і через це він обпік руки. Залишається не встановленим епізод, в котрому згорів даний БТР і чи були там «200» та «300» українські бійці. Але з точністю можна заявляти, що він згорів 15.10.14. По чотирьох бійцях «Айдару» почав працювати 82 мм міномет «Васильок». Вогонь посилювався, і бійці прийняли рішення відступати. Коли сіли в машину, по них прилетів ВОГ-25, котрий зрикошетив від асфальту і залетів під праве колесо, але, на щастя, не спрацював. «Мерседес» на всій швидкості рушив у сторону 31 БП, де по дорозі зустріли бронегрупу ЗСУ. Коли заїхали на 31 БП, в машини повністю відвалилася передня частина. Втрати «Айдару» становили 3 загиблими, 7 потрапили у полон, 2 бійців 3 дні виходили з оточення і 4 повернулися на базу. Втрачено білий мінівен та червоний пікап.

Зі сторони армійців це мало такий вигляд: бійці вислуховували поставлені їм задачі. Приблизно о 13-14:00 приїхала перша група «Айдару» у складі 16 бійців і маючи із собою автомобілі L-200, мінівен «Фольцваген» та «Мерседес» Е210. Після наради комбат запропонував капітану очолити центральну бронегрупу, оскільки не вистачає досвідчених офіцерів. Капітан Олег Мордовець, позивний Бродяга, погодився і в свою чергу запропонував бійцю 24 ОШБ Григорію Сіваченку, позивний Гора, поїхати разом з ним на БМП-2, бо той мав більше досвіду в управлінні танками в бойових операціях. Після того, як 24 ОШБ рушив в сторону 32 БП, за ними і рушили бронегрупа. Щоправда, замість 3-х танків в бій поїхало 2. Відстань між коробочками становила 15-20 метрів. Гора перед виїздом дав дві рації «Мотороли». КГр Бродяга вирішив одну з них дати екіпажу першого танка. В ході висування артилерія завдала удари по базах противника, де вони проходили ротацію та відпочивали. Зокрема, в Слов’яносербську на території відділення Міліції було сконцентровано 4 БМП-½. Понад сотню солдат. В Зимогір’ї було 4 МТ-ЛБ та 3 од. артилерійського озброєння. Очевидці повідомляли про чорний дим з даних місць.

Проте, артилерія зробила 3-4 постріли в сторону посадки, і на цьому наш артилерійський вогонь припинився. Натомість відкрився вогонь з 82-мм «Василька» по колоні 24 ОМБр. З правої сторони прилетіло 4 міни. КГр та бійці прекрасно розуміли, що їх чекають. Перший танк почав вести вогонь по лівій посадці. Згодом підключилася і БМП-2 та десант на броні. Ведучи хаотичний вогонь по виявлених позиціях НЗФ, 30-мм пушка БМП заглохла.

Під час проїзду через посадку, в котрій стояв VW — T 4, в 2-й танк у лівий борт влучає ПТКР. Майно екіпажу, котре вони возили на броні, починає сильно горіти, але танк продовжує рух. В цей момент БМП-2 заглохла, і десант спішився. КГр Бродяга бачив, як командир танку після другого влучання ПТКР покинув машину та побіг в сторону основної групи. Через деякий час машину покинув оператор-навідник. В процесі бою ніхто не бачив, куди він дівся.

Зі всієї групи вогонь по противнику вели лише Бродяга та Гора. Інші бійці вогонь практично не відкривали. Кулеметник з ПКМ не зробив жодного пострілу. Це було зумовлено тим, що це був перший їх бій і бійці були мобілізовані. Юрій Флиста, мехвод БМП-2, запропонував завести БМП. Після цього він запригнув на місце мехвода, зумів завести БМП, але бойовики почали стріляти з РПГ по машині. Витримавши 5 пострілів (скоріш за все, били з РПГ-18 та РПГ-22) машина задимілася. Бойовики влучили ще раз у машину і вона почала горіти. Юрій Флиста згорів в коробочці. Скоріш за все, противник хотів захопити БМП як трофей, тому не стріляв до того в неї з РПГ. Стрілецький бій посилювався і сепаратисти почали ближче підходити до позицій наших бійців, котрі зайняли оборону праворуч від БМП-2. Основний вогонь вівся із великої лівої посадки, але СП НЗФ, котрі знаходилися в тилу бійців, також вели неприцільний стрілецький вогонь. Противник почав все ближче підходити до армійців та закидувати їх наступальними гранатами. Одна з яких впала просто в ноги групі бійців, котрі зайняли оборону з правої сторони від дороги, вибухнула, але ніхто не те що не загинув, ніхто навіть не зазнав поранення (врятувало те, що армійці швидко зреагували і те, що це була наступальна граната). Противник почав виходити на дорогу, за що і поплатився.

Втративши одного бійця, вони відійшли до посадки. Бій тривав 10-15 хвилин, і українські бійці почали відступати вздовж посадки, але побачили, що вона замінована та вийшли на дорогу. Пощастило, що завдяки місцевому рельєфу вони могли пригнувшись відступати по трасі. Коли пройшли приблизно 400 метрів під вогнем, їм над головою пролетіла протитанкова керована ракета. Коли пройшли ще 250 метрів під вогнем, зав’язався невеличкий стрілецький бій з осетинами, котрі сиділи в посадці і вирішили підійти ближче до відступаючих. Наші бійці дали відсіч і осетини повернулися назад до своїх позицій. Після цього бійці пройшли 1500 метрів і зайняли кругову оборону навпроти вишки з антенами. Через деякий час вони побачили, як по трасі поїхав БТР-4Е з харківським екіпажем з БК та «Урал» (за кермом сидів боєць 8 опСпН котрий добровільно визвався відвезти воду на блокпост) 24 ОШБ з водою в сторону 32 БП. Вони зуміли прорватися. Бродяга почав рахувати бійців, котрі вийшли з ним. Не вистачало оператора-навідника БМП-2, мехвода та оператора-навідника 2-го танка (перший танк доїхав до 32 БП і поїхав далі, де був підбитий). Просидівши деякий час в посадці, КГр помітив бійця, котрий іде по дорозі.

Залізяка! Залізяка! Я Скотина. 4-5-0! Історія битви за 32-й блокпост 09

Бойове зіткнення в районі 32 БП 15.10

Через брак сил КГр залишив автомат і взяв із собою лише пістолет і рушив в сторону бійця. Як виявилося, це був оператор-навідник другого Т-64БВ. З його слів, він намагався відкрити люк мехвода (в той момент танк горів), але йому це не вдалося, і механік-водій, зі слів навідника, загинув. ПІБ мехвода мені не вдалося встановити. Згодом вони зустріли бійців 8 опСпН, котрі сиділи в посадці поруч. В бій вони не вступали, аргументуючи це тим, що їх обстріляв снайпер з ПТРС, і вони зайняли позиції в посадці. Бійцям 8 опСпН було поставлене завдання в пішому порядку через посадки дістатися в район 32 БП. Спецпризначенці запропонували бійцям 24 ОШБ, з котрими вони мали рухатися разом, іти пішком, але ті відмовилися і поїхали на автомобілях. Бійці зайняли позицію на відстані 2 км від місця засідки і отримали наказ не вступати у бій. Через відсутність техніки отримали наказ відступати. Розвідники, дочекавшись темноти, висунулися в сторону 31 БП. Доля екіпажу першого танку виявилася більш благополучною. Танк витримав 7 пострілів з РПГ і лише з РПО він був підбитий. До цього танкісти зуміли знищити вогневу точку бойовиків та вбити декілька з них. КГр намагався зв’язатися з ними під час бою, але екіпаж не відповідав на виклики (очевидно, що вони просто не чули). Проїжджаючи 32 БП, танкісти помилково зробили постріл в сторону посту і снаряд влучив по позиції СПГ-9. На щастя, ні «200», ні «300» не було. Екіпаж даного Т-64БВ стріляв у всі сторони і по всьому, що рухається.

На зупинці за насипом землі танкісти влучним пострілом знищили вогневу точку бойовиків, де в них було 3 «200». Серед них і ст.лейтенант ЗС РФ з 200 ОМСБр Євгеній Трундаєв, котрому осколок влучив у голову. Він командував протитанковим взводом в 1 МСБ. Після його смерті керівництво РФ нагородило його званням «Герой Росії». Разом з ним на позиції загинув і досвідчений доброволець з РФ, котрий брав участь у боях в Чечні та Таджикистані, Корольов Генадій. З ними на позиції загинув ще один росіянин з позивним Батя — Жуков Василій. Після підбиття танку танкістів взяли у полон і відвезли до лікарні Луганська, де вони лежали в палаті з комбатом Боженком. БТР-4Е, котрий їхав по трасі та проривався до 32 БП, також обстріляв дану вогневу позицію і вбив одного та поранив ще одного бойовика. Коли тривав бій на трасі, до 31 БП під’їхала ще одна група 24 ОШБ під командуванням «Тайма» маючи приблизно 15 бійців, пікап L -200 з АГС-17, ГАЗ-66 та 9П148. Але їм доповіли, що групу «Айдару» розбили, і їм немає сенсу туди їхати. Через деякий час на 31 БП приїхала ще одна група даного батальйону на 2-3 джипах. Підсумки бою такі: в 24 ОШБ 3 «200» та 7 полонених. Втрачено 2 з 3 автомобілів. В 24 ОМБр 2 «200» та 4 полонених. Поранених не було. Втрачено всю бронетехніку. У полон також потрапив оператор-навідник БМП-2 заступник командира взводу 4 мр Валерій Холонівець (саме його та мехвода танка не вистачало під час переклички).

Невідомою залишається доля БТР-80 з б/н «116». Сподіваюся, що після публікації статті знайдуться люди, котрі щось про це знають. Втрати противника оцінити насправді доволі складно, оскільки вони приховуються. Окрім поіменно згаданих вище знищених бойовиків, 15.10 в цьому бою загинув і Казаченко Сергій (група Хулігана). Тобто маємо 4 «200» у противника та знищену танком ГАЗ-66. Очевидно, що втрати НЗФ в даному бою дещо більші. За моїми оцінками, від 6 до 8.

Залізяка! Залізяка! Я Скотина. 4-5-0! Історія битви за 32-й блокпост 10

Другий знищений танк Т-64БВ 24 ОМБр

Залізяка! Залізяка! Я Скотина. 4-5-0! Історія битви за 32-й блокпост 11
Позиція бойовиків, по котрій влучив перший танк

У цей час на 32 БП не вщухали обстріли. Зокрема, з 8 по 10 ранку 15.10 тривав артилерійський обстріл блокпосту. Поранених чи загиблих не було. Противник для обстрілу та невеличких короткочасних обстрілів 32 БП задіював танки, БМП та БТР. Зокрема, у підпорядкуванні противника в даному районі станом на 15.10 було сконцентровано дві БМП (одна БМП-1, інша БМП-2), БТР-80, 4 танки, котрі періодично обстрілювали БП та 70 бійців. Основні сили противника, як вже зазначалося вище, знаходилися на базах. Окрім того, противник мав у своєму підпорядкуванні 4 120 мм міномети та 3 82 мм міномети типу «Васильок». Також противник постійно запускав БЛА над позиціями захисників БП для коригування вогню мінометів. Якщо вдатися до конкретики, то противником наших бійців виступав 2-й казачий батальйон, котрий мав ППД в місті Ровеньки. Безспосередньо біля 32 БП була 1 рота під командуванням польового командира Володимира Цвяха (від 130 до 150 бійців), позивний «Комбат», котрий підпорядковувався Денису Кудріну з позивним Хуліган, а той, в свою чергу, підпорядковувався командиру даного казачого з’єднання Олександру Конкіну (покинув район Смілого 15.10.14). У Слов’яносербську стояла 3 рота під командуванням Папая. Група осетин, котра входила до складу бойовика з позивним Бізон, розташовувалася в Зимогір’ї. Якщо підсумувати сили противника від Сокільників до Зимогір’я (включаючи ОП під 32 БП), то особовий склад противника можна було оцінити як 300 і більше «штиків» з 4 танками, 6 БМП, 4 МТ-ЛБ, 3 гаубицями Д-30, 4 120 мм та 3 82 мм мінометами. Сепаратисти зі сторони Смілого постійно вели неприцільний снайперський вогонь по позиціях НГУ на БП.

Командиром БП була поставлена задача одному з екіпажів БТР-4Е накрити з АГС-17 точку, з котрої вівся вогонь. Задача була успішно виконана, і з даного місця снайпер більше не стріляв. 17.10.14 екіпаж ворожого Т-64БВ прийняв зухвале рішення і пронісся через позиції оборонців 32 БП. Бійці 80 ОАЕМБр під щільним вогнем танка не зуміли вразити його з їхнього «Фагота» і залишалися в бліндажі під час обстрілу. Натомість нацгвардійці вели вогонь з РПГ-18 по танку і збили йому курсовий кулемет НСВТ. В цілому, боєприпасів на ОП вистачало, адже перед заходом на позицію командири запросили подвійний БК. Хоч вони і отримали 70% від того, що просили, але цього вистачало на довгий період. Скрутніша ситуація виглядала з водою. Під час одного з обстрілів ОП загорілося майно екіпажу, котре було БТР-4Е і бійці з офіцерами аби не витрачати питну воду тушили машину рідиною з консервованих кабачків. Якщо командування сепаратистів лояльно ставилося до того, що ті порушують режим тиші стріляючи з 120-мм мінометів, то видавати пальне на техніку вони не квапилися, аргументуючи все тим же перемир’ям.

Залізяка! Залізяка! Я Скотина. 4-5-0! Історія битви за 32-й блокпост 12
Т-72Б бойовиків у районі 32 БП

Залізяка! Залізяка! Я Скотина. 4-5-0! Історія битви за 32-й блокпост 13
Фотографія 32 БП, зроблена ворожим БПЛА

Залізяка! Залізяка! Я Скотина. 4-5-0! Історія битви за 32-й блокпост 14
Офіцери 32 БП біля збитого з танка кулемета НСВТ

Командування, розуміючи в якій ситуації опинився 32 БП і приблизно уявляючи сили та засоби противника в даному районі, вирішує провести повномасштабну операцію на даній ділянці фронту. Для цієї операції було задіяно 5 механізовану роту (10 БМП-2) 2 батальйону 24 ОМБр під командування капітана Володимира Шумила з позивним Скотина. Для цієї операції також була сформована РТГр зі складу 1 аемб 95 ОАЕМБр, котру терміново зняли з-під Донецького аеропорту, де вони займалися конвоюванням колон до аеропорту. Для операції залучили і групу 24 ОШБ та від 2 до 3 РГСпН 8-го полку ГУР МО України. 18.10.14 в період з 16 з по 17:00 в Лисичанську прибуває РТГр 95 ОАМЕБр на 8 БТР-80 з важких озброєнням, а саме СПГ-9, АГС-17, ПТРК та трофейними НСВ. Звідти колона рушає на 31 БП. Загальний задум був такий: в бій посилається три бронегрупи. Ліворуч та праворуч від дороги та по самій трасі. Детальніше про кожну з них. 5 рота отримує завдання на висування в заданий район, що було доволі неочікувано для особового складу. За непідтвердженими даними, замість них повинна була їхати 4 рота, але вони відмовилися від виконання наказу. Окрім цього, бійці 5 роти отримали наказ забрати всі свої особисті речі з БМП-2 та загрузити їх БК по максимуму. Під вечір 18.10. 5 мр отримує завдання прибути в район Лисичанська. Зібравшись за годину, рота рушила до 25 БП, де отримала команду залишити всі особисті речі, котрі були в БМП, та наповнити їх додатковим БП. Близько 20-21:00 рота прибуває в район 31 БП, де зустрічає бійців 95 ОАЕМБр та 24 ОШБ. Згідно з планом, вони повинні були атакувати 18.10, але Миронюк скасував атаку, аргументуючи це тим, що вже надто темно. 1 взвод 5 роти з 1 та 3 відділенями поїхали на 29 БП переночувати, де їх зустріли бійці в/ч 3008. Поруч з ними в полі розташовувалися бійці 80 ОАЕМБр. Полковник Миронюк пообіцяв артилерійську підтримку перед початком операції. Забігаючи вперед, скажу, що її не було.

Залізяка! Залізяка! Я Скотина. 4-5-0! Історія битви за 32-й блокпост 15
Частина 5 роти під Лисичанськом. 18.10.14

Група з лівого флангу. Перед бійцями ставиться головне завдання – прорватися до 32 БП. Паралельно потрібно також зачистити ворожі окопи в посадках, вибити противника з району ферми та по можливості довести БК та воду (воду віз КрАЗ) до 32 БП. 3 взводу даної роти було поставлене завдання рухатися по лівому флангу від дороги. Провідниками з ними їхав «Урал» 8 опСпН з водою та 12 бійцями під командування КГр з позивним «Коршун».

По дорозі вони зустріли ще одну групу 8 опСпН з КГр з позивним Бобер, і він очолив бронегрупу. Позаду них 7 БМП-2 та 27 бійців піхоти на броні. В основному сиділо по 3-4 піхотинці на БМП. Завдання бійців СпН полягало в тому, аби забезпечити прохід військ. До БП. Після «Уралу» їхала БМП-2, на котрій сидів старшина Володимр Серебрєніков, етнічний росіянин. Третьою в колоні рухалася БМП-2 командира роти. Переночувавши в БМП, рота рушила виконувати завдання о 5-й ранку під прикриттям мінометної батареї.

Приблизно за 40 хвилин дісталися місця, і противник відкрив щільний стрілецький вогонь по колоні. Першим кульове поранення отримав старшина Серебрєніков. Бійці 8 опСпН спішилися і почали керувати боєм та розвертати БМП у бойові порядки. Самих же піхотинців охопив страх і через те, що вони не мали жодного бойового досвіду, самі розвернутися у бойові порядки вони не змогли б. Розвернувшись в лінію з відстанню 10-15 метрів між кожною бронемашиною, бійці пішли в лобову атаку на ворожу посадку. Старшина роти, незважаючи на своє поранення, змушував бійців відкривати вогонь, це саме робили і спецпризначенці. В ході бою колона умовно поділилася на дві групи, ліворуч ішло три БМП-2 та бійці 1-ї групи опСпН, а праворуч разом з командиром роти та КГр групи 4 БМП-2. Як вже зазначалося, приблизно за 40 хвилин вони захопили перші окопи в посадці, де валялося безліч РПГ-18, стрілецька зброя, 2 тепловізори, рюкзаки з особистими речами сепаратистів. Вище по лівому флангу 8 опСпН захопив ПТРС, стрілецьку зброю та РПГ. В ході бою на лівому фланзі БМП-2, в котрій оператором-навідником був замполіт капітан Богдан Левандовський, вогнем 30-мм пушки знищив ворожу «Ниву» червоного кольору та розрахунок ПТКР. Метрів за 150 від даної позиції знаходилася позиція ворожих гранатометників.

Механік-водій Михайло Чумбей помітив, як противник (двоє бійців) виходить на них з РПГ, але капітан Левандовський сказав, що в них заклинило пушку та ПКТ. Гранатометників прикривав ворожий кулеметник. По БМП влучили з РПГ (до того дана БМП-2 отримала 5 попадань з РПГ) і вона дещо задимілася. Мехвода оглушило так, що він не чув звуку мотора, але все-таки зумів розвернути БМП та відвести її з-під вогню до першої посадки, котру вони зачистили. Там екіпаж почав оглядати машину і виявив, що в неї проблеми з двигуном. Бійці на лівому фланзі розуміли, що дорога може бути замінованою, БМП-2 просувались скрізь посадку перпендикулярно атакованій.

Поки що операція просувалася доволі непогано, оскільки ліва колона зайшла з флангу і мала перевагу. БМП повільно рухалась та стріляла, а піхота йшла позаду неї. Частина рухалася ліворуч від БМП-2. І коли БМП-2 з номером «551» виїхала на перехрестя польових доріг – пролунав потужний вибух. Броня наїхала на протитанкову міну. Екіпаж хутко покинув машину з контузіями, мехвод зазнав поранення. Бійці, котрі рухалися ліворуч від БМП, попадали на землю від вибуху, отримавши сильні контузії. На щастя, БМП наїхала правою стороною на міну, і весь удар на себе прийняла машина, а не піхота. Його та інших поранених разом з «300» ст.лейтенантом Вилкою відправили на «Уралі». Згодом бойовики з РПГ влучили в машину з номером «124» та власним іменем «Доберман», збивши їй гусянку. Екіпаж покинув машину. Зайнявши лінію оборони противника, на ходу було 4 БМП-2, котрі вели вогонь.

Залізяка! Залізяка! Я Скотина. 4-5-0! Історія битви за 32-й блокпост 16

Бойове зіткнення в районі 32 БП з лівого флангу 19.10

Тут варто зазначити, що в однієї з БМП не стріляла пушка, а в іншої не поверталася башта, але стріляла пушка. Тому даній БМП доводилося весь час крутися зі сторони в сторону, аби вести відносно прицільний вогонь. Під час бою наступив такий період в піхоти, що ними оволодів страх і паніка. Практично ніхто не стріляв. За однією БМП сховалося 15 бійців, котрі скупчилися і не відкривали вогонь. Старшина роти бігав між  4 БМП-2, котрі йшли праворуч, та розставляв людей за машинами і мотивував їх відкривати вогонь: будь-який, неприцільний, лиш би стріляли в сторону противника.

По лівому флангу КГр даної колони разом з іншими трьома спецпризначенцями натрапили на розтяжку в посадці. Скоріш за все, БМП під час руху наїхала на розтяжку з гранати, і бійці отримали незначні поранення. Бобер передав по рації аби Коршун приймав командування у свої руки. В результаті підриву всі 4 отримали поранення, і їх знову відвіз «Урал» їхнього полку.

Доходило до того, що бійці хотіли вести вогонь з бійниць всередині БМП, але через страх вони просто забували, як вони відкриваються. Але наступив переломний момент, коли піхота все-таки повірила в свої сили, і це незважаючи на те, що стрілецький вогонь противника був настільки щільним, що бійці пересувалися лежачи та перезаряджали зброю також лежачи на землі, бійці почали стріляти зі своїх автоматів, підствольників, кулеметів та БМП-2. З 7 БМП повністю справно стріляло 2-3 машини. За перші 30 хвилин старшина роти розстріляв всі свої 14 магазинів до автомата, кожен боєць мав мінімум 6-8 магазинів, але не всі мали бронежилети. Хотілося б відзначити відважного механіка-водія Костянтина Манігду, котрий на своїй БМП «Піковий туз» прорвався скрізь посадку та рвонув на ворожі окопи, стріляючи по противнику, розвернувся і поїхав назад до бронегрупи. Піхота підбадьорилася, і вони рушили на штурм. БМП рухалися по 5-7 метрів, зупинялися та відкривали вогонь. І так до того часу, поки не вибили противника, котрий доволі організовано покинув свої позиції.

Під час бою українські бійці зачистили 3 лісосмуги, зайняли ворожі окопи та закріпилися на них. Але тут почала працювати артилерія, як виявилося, це був дружній вогонь, і боєць з 8 опСпН по рації скасував вогонь сказавши, що вони б’ють по своїх. Це був не перший «дружній вогонь» під час даного епізоду. Коли група з правого флангу прорвалась через посадку і вийшла в поле, ліва група відкрила по них вогонь, бо на бійцях через шалений темп бою практично не залишилося розпізнавальних знаків. Під час бою бійці також знищили два ворожі джипи та УАЗ з кулеметом НСВ. Перебуваючи в зайнятих окопах, бійці перезаряджали свою зброю протягом 20 хвилин. Противник відкрив вогонь з АГС-17 та мінометів. До цього обстріл був неприцільним, але бойовики тепер знали, де знаходяться українські військові. Міни почали падати надто близько, і одна з них влучила в мотор однієї з 4-х БМП. Там її довелося і залишити.

В цілому бій тривав понад 4 години. Коли армійці зв’язалися з командуванням і запитали, що їм далі робити, то їм надійшов наказ «закріпитися і триматися». Обстріл посилювався, і піхота по захопленій ворожій рації, на котрій написано «Кабан», почули, що в їхню сторону висувається бронетехніка. Скоріш за все, противник зрозумів, що лінія оборони прорвана і потрібно стягувати резерви, котрі знаходилися в Слов’яносербську. Після чотирьох годин бою армійці відступили звідти. Втрати бронетехніки в цьому бою становили 3/7 БМП-2 та 18 «300» (загальна к-сть бійців разом з екіпажами становила 60 бійців. З них 38 піхота та РГСпН). На щастя, загиблих в цій бронегрупі не було. Із тих, про кого мені вдалося дізнатися, мужність та героїзм в бою проявили бійці 8 опСпН, згаданий неодноразово старшина та механік-водій БМП. Трофеями бійці взяли РПГ, стрілецьку зброю, ПУ до «Фагота», радіостанції, тепловізори, особисті речі противника. Також був пошкоджений АГС-17, але його не взяли з собою. Доволі дивними були дії противника, котрий відкрив вогонь з мінометів лише тоді, коли бійці ЗСУ зайняли другу лінію окопів бойовиків. На увагу заслуговують і облаштовані позиції НЗФ. Хоча в окопах був безлад, і складалося враження, що вони вели себе розслаблено, позиції все ж таки були облаштовані грамотно.

Залізяка! Залізяка! Я Скотина. 4-5-0! Історія битви за 32-й блокпост 17
Підірвана на міні БМП-2 з номером «551»

Центральна група. 5 рота була поділена на дві групи. Основна група йшла ліворуч, а по плану в центральній групі повинно було йти три БМП-2. Перед самим виїздом БМП-2 з номером «176» вийшла з ладу через неполадки з двигуном та акумуляторами (практично всі БМП в роті заводилися з поштовху). Через що вона і 4 бійці десанту не поїхали. Механік-водій даної машини побажав їхати з-під Лисичанська, де базувалася 5 рота, на 31 БП разом з іншими. Але екіпаж БМП на пальцях пояснив йому, що мехвод БМП мабуть найвідповідальніша посада в машині, і розвернули його назад. На 31 БП приїхала БМП-2 з номером «713» та власним іменем «Алабай» (4 бійців на броні та 3 екіпажу) та БМП-2 з номером «734» та власним іменем «Ангел» (5 бійців десанту та 3 екіпажу). Старшим від 24 ОМБр в центральній групі був командир взводу капітан Валентин Дихтар з позивним Монгол. Зі сторони 95 ОАЕМбр по центру були задіяні три БТР-80 1-ї роти 1 батальйону з номерами «113», «114» та «117» під командуванням т.в.о. командира 1 аемр роти ст.лейтенанта Віталія Піліпчука з позивним Вікінг. Командуючий операцією на місці полковник Миронюк дав ясно зрозуміти, що центральна колона буде відволікаючим маневром. Про це знали командири від ВДВ та піхоти. Саме тому командири взяли бійців по мінімуму. В кожному БТРі їхало по 7 бійців. Миронюк поставив задачу капітану з 24 ОМБр таким чином аби його БМП їхала першою і розсунула бетонні блоки на дорозі, котрі бойовики встановили 13-14 жовтня. На що Монгол відповів відмовою, так як краще аби це зробив танк, котрий має більшу масу і йому це буде зробити значно легше. Також полковник сказав піхотинцям, аби ті їхали та вели вогонь по лівій посадці. Про праву посадку чи про знищену бронетехніку на дорозі він нічого не повідомляв. Парадоксально те, що він знав, що в танка не стріляє пушка, як і в «Ангела». Єдине, чим могли екіпажі перших машин прочісувати лісосмугу, так це своїми ПКТ. Через вечірню заминку операцію перенесли на ранок 19.10.

Залізяка! Залізяка! Я Скотина. 4-5-0! Історія битви за 32-й блокпост 18

Залізяка! Залізяка! Я Скотина. 4-5-0! Історія битви за 32-й блокпост 19

Залізяка! Залізяка! Я Скотина. 4-5-0! Історія битви за 32-й блокпост 20

Вечір 18 жовтня. Бронегрупа готується до виїзду

Орієнтовно о 7-8 ранку колона рушила по трасі в такому порядку: танк з нестріляючою пушкою, за ним БМП-2 «734» з непрацюючою 30-мм пушкою, за нею БМП-2 «713», за ним БТР-80 «113» з КГр «Вікінгом», за ним «114» та «117», котрий їхав дещо позаду через незначні неполадки. Проїхавши 1 км «113» вийшов з ладу і його обігнав «114». Проїхавши ще без ексцесів декілька км, після чого на фугасі підривається танк та підлітає вгору на 2 метри. Навідник та командир покинули танк, в нього заклинило башту, і мехвод не міг відкрити люк. Снайпер бойовиків відрив вогонь та влучив капітану в руку, через що він впав на швидкості з першої БМП. Йому на допомогу кинувся старший сержант Володимир Муляр. Після підриву танка БМП «734» повертає ліворуч, а «713» праворуч. В «734» БМП, на котрій щойно сидів капітан та сержант, влучає ракета «Фаготу». Після чого їй зриває башту, а 3 бійців на броні розкидає в різні сторони. Екіпаж моментально гине. Механік-водій мл.сержант Запара Генадій згорів заживо, командира машини, сержанта Бурдяка Юрія розірвало навпіл, а оператору-навіднику БМП, солдату Михальському Тарасу, відірвало голову. Всі троє бійців, котрих викинуло з БМП на землю, отримали різного роду поранення. Кулеметнику Капланчуку Миколі з позивним Кабан розтрощило таз. В момент висування «713» на правий фланг противник здійснив пуск ПТКР по даній БМП, але влучив у танк. Після чого йому зірвало башту. Механік-водій ст.солдат Рогожкін Вадим загинув. НЗФ сконцентрували свою увагу на десантниках. З «Фагота» бойовики підбили «114». В БТРі загинув боєць 1 аемр 1 аемб 95-ї бригади Петро Максименко. Новак Назар та Малахов Антон отримали поранення. Бійці почали вести бій. В цей же час праворуч від дороги «713» на повній швидкості їздила по полю. Через кожні 5 секунд БМП робила різкі повороти в різні сторони, аби бойовики не влучили з ПТРК. Зробивши декілька пострілів з головного озброєння, 30-мм пушка заклинила. 4 бійці на броні, маючи по 14 магазинів, вели вогонь по сепаратистах. Бойовики явно не очікували такого розвитку подій, що на їхні позиції на великій швидкості заїде БМП. Наші бійці змогли ліквідувати декількох сепаратистів в їхньому окопі. Більшість з них не мали бронежилетів і очікували іншого розвитку подій. Важливо зазначити, що десант не спішувався і вів вогонь з броні БМП. Під час руху в каску двадцятирічного Зубіцького Володимира влучила куля, але він вижив і отримав контузію. Завдяки вмілим діям мехвода «Алабая» двадцятиоднорічного Андрія Палаглія машина та бійці вціліли. Під час відходу з району посадок в БМП влучили з РПГ. Вона почала горіти, але продовжила рух.

Залізяка! Залізяка! Я Скотина. 4-5-0! Історія битви за 32-й блокпост 21
Ангел та Алабай разом з групою бійців 24 ОМБр. Центральна група

Залізяка! Залізяка! Я Скотина. 4-5-0! Історія битви за 32-й блокпост 22

Ранок 19 жовтня перед висуванням центральної та правофлангової групи

До підбиття першого БТРу «113» здійснив маневр на трасі і об’їхав палаючий танк та сховався за знищеним 14.10 БТР-4Е, звідки вів вогонь з КПВТ та ПКТ. Навідник БТРа тричі перезаряджав КПВТ. КГр Вікінг, маючи 10 магазинів, вистріляв увесь свій БК в сторону противника. Також бійці вистрілили всі ВОГи, котрі мали з собою. В «113» БТР почали транспортувати поранених (його прикривав «117») з «114». КГр зв’язався з командуванням та доповів ситуацію і розповів, які вогневі точки він виявив. В посадці було від 5 до 6 вогневих позицій. На кожній з яких був ПТКР. Артилерія так і не відпрацювала по посадці. Загрузили «300» в «113» і БТР почав здавати назад і розвертатися в сторону 31 БП. Під час цього маневру Вікінг помітив спалах у посадці і моментальний взрив в БТРі. «113» підбили з «Фагота». Тут з’явилися нові поранені, а саме Сергій Рубан, Довцев Ігор та сам т.в.о. комроти Вікінг. В цей період сержант Володимр Муляр надав першу допомогу Монголу, пораненому в груди,  і разом з танкістом малого зросту на ім’я Василь тягнули його на собі 400 метрів. Це при тому, що Монгол важив 120 кг. Їх помітили десантники і погрузили на БТР. «300» та вцілілих погрузили на «117». На цьому БТРі їхало 7 бійців (як і на інших двох) з даного БТРу, двоє танкістів, двоє піхотинців, 5 «300» та 9 бійців з інших БТРів. «117» був переповнений. Сумарно він вивіз 23 бійці. Бойовики стріляли по БТРу, але жодної шкоди не завдали йому.

Залізяка! Залізяка! Я Скотина. 4-5-0! Історія битви за 32-й блокпост 23

Бойове зіткнення в районі 32 БП 19.10. Центральна група

Залізяка! Залізяка! Я Скотина. 4-5-0! Історія битви за 32-й блокпост 24
Луганська область. БТР КГр Вікінга до моменту підбиття

На полі бою ще було троє живих, але поранених бійців 24-ки. Після того, як ракета влучила в башту, всі подумали, що екіпаж та десант «200». Двоє бійців з легкими пораненнями рушили в сторону 31 БП, але потрапили у полон. Сепаратисти перев’язали їхні рани та надали їм допомогу. Залишили під наглядом старого казака. Наші бійці посиділи там, покурили і змогли втекти з полону до своїх. Капланчук Микола три дні лазив по полю, поки його не підібрали волонтери. Під час відступу «713» в сторону 31 БП їм назустріч виїхав БТР-4Е з власним іменем «Kospa», в котрому сидів полковник Миронюк, та почали прикривати вогнем відхід даної БМП. Взагалі, згідно з планом, в центральній колоні мав їхати ще БТР-4Е та КрАЗ з водою. Як тільки почався обстріл колони, дані одиниці техніки припинили рух та повернулися на 31 БП. Повертаючись до своїх, «Алабай» ще горів і о/с 31 БП почав шукати укриття, адже подумали, що БМП зараз вибухне. Але десант спішився і разом з екіпажем загасив пожежу. Після приїзду на 31 БП КГр Вікінга зустрів «71» (Забродський) і розпитував про ситуацію. Поранений Вікінг доповів що сталося, про ОП НЗФ та про те, що там можуть бути ще поранені. Михайло Забродський направив декілька БТР-80 на поле бою для евакуації «300». Бійці нікого там не знайшли, натомість в цієї групи було декілька легких поранених. Підсумки бою для центральної бронегрупи виявилися трагічними: загинуло 5 бійців,  ще 7 отримали поранення (загальна к-сть о/с разом з екіпажами, котра брала участь в бою, становила 39 бійців), знищено 4 з 6 одиниць техніки. Потрібно відзначити і високий рівень професіоналізму Олени Сонцеслави, котра оперативно та грамотно надавала допомогу пораненим на 31 БП. Екіпаж «Алабая» був представлений до ордена Богдана Хмельницького, але через бюрократичну тяганину (екіпаж був прикомандированим) вони отримали грамоти та грошові винагороди. Екіпаж «Ангела» отримав  нагороди посмертно.

Залізяка! Залізяка! Я Скотина. 4-5-0! Історія битви за 32-й блокпост 25
Бійці з БМП «Алабай» після бою

Група з правого флангу. Бойове завдання – зачистити ворожі окопи. Вибити противника з даного району та забезпечити проходження колони з БК та провіантом. Для цієї операції було задіяно 5 БТР-80 з 3 аемр 1 аемб, зведену групу 8 опСпН (КГр був Халк і приданий оперативний офіцер з позивним «Бонд») у складі 15 бійців, синього пікапа Nissan Navara з АГС-17, «Уралу» з БК та КамАЗом з особистими речами, групу 24 ОШБ під командування Юрія Єфремова, позивний Тайм, у складі 15 бійців та 3 приданими десантниками, ГАЗ-66 з БК, водою та їжею, пікапа L -200 з АГС-17 та 9П148. Бронегрупою командував заступник командира 1 батальйону Олексій Махов з позивним Чарлі. В групі був присутній і командир 3 роти з позивним Соло. О 7:30 бронегрупа сформувалиса і о 8-й ранку рушили спочатку по трасі, а потім звернули праворуч. Першим як провідник їхав БТР-80 з Халком, за ним джип 8 опСпН, за ними решта БТРів, КамАЗ. Колону замикав «Урал». Автотехніка 24 ОШБ рухалася в різному порядку через особливості місцевості: то вони обганяли когось, то відставали.

Залізяка! Залізяка! Я Скотина. 4-5-0! Історія битви за 32-й блокпост 26
Бронегрупа, котра поїхала правим флангом. Ранок 19 жовтня

В ході висування колона потрапила під ворожий обстріл зі стрілецької зброї та РПГ-7, котрі не влучали по техніці. Тут варто зазначити, що, як потім з’ясувалося, бронегрупа практично проскочила їх без вогневих контактів. Незрозуміло, чому НЗФ не відкрили вогонь одразу ж. Бійці вистріляли по одному магазину та злізли з броні і почали вести вогонь. Десантники розвертаються у бойовий порядок. Орієнтиром атаки слугував прапор бойовиків, котрий ті повісили на насип землі. На 12 годин бійці відкривають вогонь. З ходу перший БТР зі свого КПВТ стріляє по ДЗОТу та затикає ворожий кулемет. Підключається 9П148 і випускає по ньому дві ракети. Сержант 8 опСпН Олександр Маковий з позивним Макоша командує водію їхнього пікапа розвертатися та їхати задом в сторону ДОТу (там була бетонна конструкція побудована ще до війни і використовувалася противником як вогнева позиція). Сам же сержант починає стріляти з АГС-17. Разом з ним веде щільний вогонь і кулеметник, котрий також їхав у кузові. Хтось із бійців, котрий сидів на 9П148, помітив ворожий танк, котрий був замаскований у каньйоні. Машина випустила 5 ракет «Фагот» по ньому та знищила його. О 8:40 бійці зайняли ДЗОТ, закинувши в нього декілька гранат та відпрацювавши по ньому з РПГ. Біля нього також зачистили окопи, в яких було від 4 до 6 загиблих бойовиків. РГСпН хотіли обстріляти ДЗОТ з РПО, але 3 з 4 не спрацювали (в 4-й влучив осколок). Після цього бійці 24 ОШБ перейшли до зачищених (в основному вони були покинуті) окопів бойовиків, де захопили ПТРС та інше озброєння.

Залізяка! Залізяка! Я Скотина. 4-5-0! Історія битви за 32-й блокпост 27
Бійці 24 ОШБ та 95 ОАМЕБр перед кидком на штурм ворожого ДЗОТу

Залізяка! Залізяка! Я Скотина. 4-5-0! Історія битви за 32-й блокпост 28
Бійці 24 ОШБ перед захопленим ДЗОТом. Одна з останніх фотографій Віктора Гурняка

Після чого з лівого флангу по бійцях відкрили вогонь з РПГ та стрілецької зброї. Група 24 ОШБ під командуванням Віталія Дереха (6 бійців «Айдару») та з трьома десантниками під прикриттям «Конкурса» висувається в сторону ДОТу. О 8:50 вони займають його та вбивають ворожого кулеметника. Левова частка сепаратистів відступила. Основні ж сили залишилися на місці. В районі ДОТу бійці провели зачистку і познімали сигнальні та протипіхотні міни сепаратистів. КГр даної групи посадив кулеметника на край ворожого окопу. Під час висування 2-й номер кулеметника, йдучи в окоп, зсунув груду землі, котра в свою чергу впала на міну «Пелюсток», і та вибухнула. Десантник отримав легке поранення. Ще один боєць зачепив сигнальну міну. Далі вирішили не просуватися, бо не знали, скільки ще таких подарунків залишили бойовики. По полю між позиціями НЗФ було встановлено багато фугасів та протитанкових мін. Бійці 8 полку разом з сапером 95 знайшли кабель, котрий їх об’єднував, і пішли за ним.

Пройшовши орієнтовно 500 метрів, вони помітили в посадці позиції бойовиків та відкрили шквальний вогонь зі стрілецької зброї та БТРів. Спецпризначенці помітили в біноклі ворожий БТР-80. Він знаходився орієнтовно на відстані 500-700 метрів. Бійцям пощастило, що вони взяли із собою трофейну ПТРС, котру захопив «Айдар» і відкрили по ньому вогонь бронебійно-запалювальними кулями. Це був перший досвід стрільби з даної зброї. З четвертого пострілу сержант 8 опСпН Олександр Маковей влучив у ворожий БТР, який задимівся і почав горіти. Віталій Дерех почув по рації, що під час мінометного обстрілу основної групи поранення отримав Віктор Гурняк, боєць «Айдару», котрий був його другом дитинства. Боєць 24 ОШБ Михайло Білянський першим засік ворожу позицію. Дерек по рації викликав БТР-80 на свою позицію. Разом з ним приїхали і 7 бійців. Було прийнято рішення відкрити вогонь з озброєння приданого БТРу та кулеметів. Відстань між ними та ворожим мінометом становила 800 метрів. Сама ж позиція знаходилася в районі посадок і регулярно вела вогонь по наших бійцях. Прицільним вогнем міномет та розрахунок були знищені. Але цим вони виявили свою позицію. КГр Дерек встиг відіслати БТР назад і наказав бійцям зайняти оборону в окопах. Практично одразу ж ворожі міни впали в 15 метрах від бійців. По бронетехніці 95 ОАЕМБр регулярно працювала ворожа артилерія, але завдяки вмілим діям десантників (БТРи постійно маневрували) втрат серед бронетехніки та бійців не було. Противник почав хаотично відступати і основні втрати отримав якраз під час свого відступу. Хтось з сепаратистів загинув під вогнем намагаюсь добратися до посадки, а хтось безпосередньо в самій посадці. Лівий фланг був повністю зачищений від значних сил противника. Безперечно, що якась кількість з них перегрупувалася на інших позиціях.

Залізяка! Залізяка! Я Скотина. 4-5-0! Історія битви за 32-й блокпост 29

Бойове зіткнення в р-ні 32 БП 19.10 по правому флангу

Залізяка! Залізяка! Я Скотина. 4-5-0! Історія битви за 32-й блокпост 30
Машина 8 опСпН після бою

Залізяка! Залізяка! Я Скотина. 4-5-0! Історія битви за 32-й блокпост 31
Бійці 24 ОШБ з трофейною ПТРС

В цей момент ГАЗ-66 виїхав на дорогу і заїхав на 32 БП, де вигрузив те, що віз. Разом з ним приїхало декілька БТРів, 19 десантників та 6-7 бійців 24 ОШБ. Під час цього відбувався мінометний обстріл самого 32 БП. В результаті обстрілу поранення зазнав боєць 80 ОАЕМБр старший солдат Дудин Андрій. Помер від отриманих поранень під час евакуації всередині одного з БТРів 95-ї бригади. Поранення отримав і командир роти з НГУ Тарахкало Олег. Евакуювали також ще одного пораненого десантника з ОП. Успішно доставлені на 31 БП. Забрали і водія «Уралу» з 8-го полку, котрий своїми героїчними діями довіз воду до 32 БП. Це був Володимир Цибуля. Забрали ще одного «трьохсотого» з 80-ки. Після обстрілу мінометами з’явилися поранені на полі бою.

В L-200 заглох акумулятор. З неї перегрузили поранених, і Віктор намагався завести її за допомогою іншої машини. Один з командирів з позивним Тайм наказував йому покинути її та сховатися в укриття, але він не послухав його, оскільки хотів врятувати машину. Прилетіла 120-мм міна по головній групі, і Віктор отримав поранення. Ярослав Каравась, друг дитинства Віктора, здійснював евакуацію. Але від втрати крові Віктор Гурняк помер у машині.

В цілому, правий фланг впорався з поставленим завданням. Бійці укріпилися та зайняли нові відбиті позиції, котрі вони були в силах утримувати. Зв’язалися із командуванням і отримали наказ відступати. Як виявилося, вчасно. По бійцях почало працювати дві установки «Град». Втрати в цьому бою становили один «200» та приблизно 7 «300». Був розстріляний, аби не дістався ворогу пошкоджений пікап 24 ОШБ та КамАЗ 8 опСпН. Командування так і не наважилося послати караван з БК, хоча можливість його проведення лівим флангом була. Втрати противника на лівому фланзі оцінюються в один танк Т-64БВ, БТР-80 та приблизно 10-13 вбитих сепаратистів. НЗФ в період з 15 по 19 жовтня серйозно підійшли до оборони своїх позицій. Наприклад окопи в районі ДОТу тягнулися лісосмугою аж до 32 БП. Вони завчасно підготували шлях відступу. Окрім інженерного облаштування вогневих позицій противник перекинув живу силу в даний район зі складу ГШР «Бетмен» та свого 2 казачого батальйону.

Залізяка! Залізяка! Я Скотина. 4-5-0! Історія битви за 32-й блокпост 32
  L -200 «Айдару» та автотехніка 8 опСпН під час бою

19.10 на 32 БП приїхав КрАЗ з пробитими діжками з водою. 22.10 відбувався обмін полоненого бойовика, котрий п’яним зайшов на 32 БП, на 100 літрів води та цигарки. 23.10 була спроба провести КрАЗ на 32 БП в обмін на те, що бойовикам дозволять забрати тіла своїх загиблих з поля бою. Перемовини нічого не дали, і вантаж не був доставлений. На перемовини з бойовиками, котрі вони ж самі і ініціювали, ходили рядові бійці, а не офіцери. 27.10 «Урал» з 32 БП з 4 бійцями (Вадим Рудь, Роман Добрий та бійці з 80 ОАЕМБр з позивними Дід та Павук) поїхав забирати тіла з поля бою та передавати їх на 31 БП. Після чого вони повернулися назад. 28.10 командир 32 БП отримав офіційний наказ по телефону на вихід з даного БП. На БП було покинуто два БТР-4Е, котрі належали харківським екіпажам. Вони були сильно пошкоджені в боях, і бійці не змогли їх завести. В обидвох БТРах були пробиті колеса. Але офіцера встигли забрати електронні блоки управління. Без них даний БТР звичайна нерухома броньована капсула.

Суб’єктивні висновки. На мою скромну думку, саме розташування 32 БП сприяло тому, що сталося. До найближчого БП НГУ було 10 км. Безумовно, контроль над ним був надзвичайно важливим як для нас, так і для НЗФ. Річ у тім, що даний БП теоретично міг би слугувати майбутнім плацдармом для наступу ЗСУ. Даний блокпост грав радше тактичну, а не стратегічну роль. Траса зв’язує Луганськ та Лисичанськ. Сам БП знаходився дещо нижче по трасі, але відносно таких н.п. як Фрунзе, Донецький, Хороше та Сміле він знаходиться вище. Це давало тактичну перевагу. Перебування самого БП в даному районі дає контроль над висотам і н.п., які знаходяться на південь від траси. Противнику потрібно було усунути теоретичну загрозу. Саме тому 12.10 вони офіційно зайняли Сміле та почали облаштовувати позиції в посадці. Сама ж посадка, з якої згодом спалять більшість бронетехніки, мала вигідне розташування на пагорбі. Таким чином вони контролювали дорогу і 32 БП, котрий знаходився в низині до даної посадки.

Залізяка! Залізяка! Я Скотина. 4-5-0! Історія битви за 32-й блокпост 33

Профіль рельєфу ділянки траси Р 66 на ділянці між 31 і 32 БП 

Залізяка! Залізяка! Я Скотина. 4-5-0! Історія битви за 32-й блокпост 34

Один з БТР-4Е, котрий вийшов з 32 БП

На мою скромну думку, всі операції по спробі деблокади мали провальний характер з самого їхнього початку. Частковий тимчасовий успіх, котрий було досягнуто під час бойового зіткнення 19.10, всього лиш продовжив перебування бійців на даному БП на деякий час. Гадаю, щоб повністю забезпечити деблокаду та успішне постачання до ОП потрібно було взяти н.п. Сокільники (не більше взводу бойовиків. Командування проводило низку демонстраційних дій біля даного села), безпосередньо саме Сміле та Хороше. Встановити над ними контроль та облаштувати лінію оборони. Але,щоб здійснити дану операцію, потрібно було залучити більше сил та засобів. Зокрема, забезпечувати артилерійською підтримкою наступальні порядки ЗСУ.

Станом на осінь 14-го стан ЗСУ не дозволяв це зробити. Ні стан техніки, ні людей, не дозволяв успішно наступати. Восени 14-го в секторі А важко було б знайти підрозділ, котрий міг би успішно виконувати завдання. Зайвим підтвердженням слугує те, що для бою 19.10 з найгарячішої точки в зоні АТО була зібрана РТГр 95 ОАЕМБр. Це при тому, що командування сектором А мало у своєму підпорядкуванні 2 амеб 80 ОАЕМБр. Але через те, що бійці були мобілізованими і не брали участі в наступальних операціях, а сиділи лише під обстрілами, було вирішено все-таки не залучати їх. Тому завдання з деблокади повинна була виконувати легендарна 95-ка. Це було зумовлено тим, що особовий склад брав участь у боях під Слов’янськом, Лисичанськом, здійснювали марш до Степанівки і визволяли інші н.п. і мали безцінний досвід. Іншою помилкою вважаю погану координацію між командирами рівня взвод-рота, що було прекрасно видно по завершенню бою 15.10.14. Доволі дивним виглядає інформування КГр перед виконанням завдання. Якщо 15.10 до КГр Бродяги було доведено позиції противника і те, що на дорозі є спалена техніка, то до старшого від 24 ОМБр за 19.10 не донесли, що на трасі стоїть спалена техніка, котра перешкоджає руху машин.

Колона рухалася зі швидкістю 40 км/год, відповідно коли вони помітили спалену техніку, то мехводи збавили швидкість до 20 км/год завдяки чому стали легкими мішенями для противотанкових розрахунків. Іншою помилкою вважаю недостатнє інформування особового складу. Безумовно, розповідати всім рядовим бійцям те, що доводиться до відома КГр не варто, але вже безпосередньо на місці, коли бійці зайняли ворожі позиції (лівий фланг) вони не отримували чітких наказів. Натомість вогонь артилерії противника посилювався, а наший був практично відсутнім. Великою помилкою була відмова від застосування артилерії в такому обсязі, в котрому вона потрібною була аби механізована або аеромобільна рота прорвала оборону противника. Якби 15 і 19 жовтня реактивна і ствольна артилерія нанесла удари по вже відомим ОП противника, таких втрат серед бійців і техніки не було б. 5 механізована рота котра грала основну роль на лівому фланзі не була готовою вести бої. Це пояснювалося як і їхньою підготовкою, точніше повною її відсутністю, так і тим, що в роту була прикомандирована безліч бійців з інших частин. Зокрема, 8 БТрО та бійців БТрО з Чернігова. Хоч багато з них проявили мужність та відвагу в бою, рота не була злагодженою. Все, що прикомандировані бійці робили, так це сиділи разом в окопах під обстрілом та займалися побутовими речами. Після великих втрат бронетехніки влітку 14-го в 24 ОМБр, зокрема і в 5 мр, було передано щонайменше 5 БМП-2 з 30 ОМБр (в роті 10 машин). Готових вести бій було не більше 6.

«Ангел» мав проблеми з пушкою. В башті БМП було 3 ракети «Фагот», але не було самої пускової установки на БМП. На лівому фланзі в однієї БМП були проблеми з баштої, в іншої з пушкою. Ще одна БМП через проблеми з двигуном взагалі не поїхала в бій. На лівому фланзі активно могли працювати лише дві БМП-2. В знищеного 14.10 БТР-80 кр Вишневського не працював ПКТ. Під час маршу 19.10 два БТР-80 вийшли з ладу, але все таки змогли продовжити рух. Незважаючи на це, броня поїхала в бій. Абсурдною видається ситуація з танком, в котрого не працювала пушка. Навіть незначні поломки не могли бути усунені до кінця через те, що більшість екіпажів БМП не знали, як ремонтувати свої машини. Не до кінця зрозуміло, для чого було посилати 15.10 бронегрупу, якщо 14.10 на цьому ж місці було знищено дві одиниці бронетехніки. А 15.10 розвідники доповіли про виявлені вогневі точки сепаратистів. Потрібно також зазначити, що командування робило і позитивні кроки. Якщо 14-15 жовтня автотранспорт рухався через 31 БП безперешкодно, то станом на 19 жовтня весь район був перекритий.

На мою скромну думку, загальний план, котрий хотіли втілити у життя 18 жовтня, але спробували зробити лише 19, був такий: о 5-й ранку мр полем атакує лівий фланг оборони бойовиків та повністю його зачищає і по можливості проривається на 32 БП. О 8-й ранку рушає центральна група та група по правому флангу. Не зовсім зрозумілою для мене є роль центральної групи, якщо б у разі повного, а не часткового успіху, котрий був досягнутий на лівому фланзі. Адже їм поставили завдання відволікти на себе сили противника. А які сили противника потрібно було б відволікати, якби на лівому фланзі було б все гаразд? Лівий фланг відступив з позицій за годину після того, як інші колони рушили в бій. Тим не менше, маю наглість припустити, що група на правому фланзі ліквідовує серію ОП НЗФ та тримає дорогу зі сторони посадок під контролем, а центральна група робить те ж саме, тільки з іншої сторони. В цей час караван з продуктами, БК та водою рухається дорогою на 32 БП. Натомість вийшло, що ліва група досягла часткового успіху та відступила, центральну групу повністю розбили, а права група впоралася із завданням на відмінно, створивши коридор, як для каравану, так для і виходу бійців з 32 БП.

Залізяка! Залізяка! Я Скотина. 4-5-0! Історія битви за 32-й блокпост 35

Бойове зіткнення в р-ні 32 БП 19.10

Натомість вийшла безглузда операція, котра коштувала Україні 6 захисників. З 19 одиниць броньованої техніки, котра була задіяна в операції, втрачено було 8. А це 42% від задіяного. Втрати вбитими і пораненими скали 40 бійців з приблизно 170 задіяних в бою. По лівому флангу втрати становили 33%, по центру – 35%, по правому флангу – 11%. Відкритим залишається питання взаємодії з 32 БП. На ньому знаходилося 6 БТР-4Е, котрі мають штатні АГС-17 та 5 АГС-17 на позиціях. Вважаю, що під час спроби прориру, зі сторони 32 БП можна було б надіслати броне групу назустріч прориваючим кільце. Або як мінімум прикрити вогнем АГС. Прицільна дальність дозволяла це зробити. Безумовно, зв’язку з 32 БП по раціїї не було, лише за допомогою телефонів. Можливо командування боялося того, що хтось може злити інформацію. Як показав розбір польотів в 24 ОШБ, там були люди котрі зливали інформацію бойовикам аби усунути певних людей, котрі мали вплив і авторитет в батальйоні та зайняти їхні місця. Але особисто я вважаю, що слід було хоча б прикрити вогнем АГСів по посадкам бойовиків і таким чином нанести їм шкоди та відволікти увагу. Тим не менше, це всього лиш мої догадки. Натомість за 19.10 було втрачено 5 БМП-2, один танк, два БТР-80 та дві одиниці автотехніки. За період з 14.10 по 19.10 ЗСУ та НГУ втратили 4 БТРа, 7 БМП-2, 3 танки та 4 одиниці автотехніки. За цей же період людські втрати склали 14 бійців (2 з НГУ з в/ч 3008, 6 бійців з 24 ОМБр, 1 з 95 ОАМЕБр, 1 з 80 ОАЕМБр та 4 з 24 ОШБ).

26 жовтня загинув і КГр 140 ЦССО Дан Колісник, котрий разом з групою виконував завдання на лівому фланзі. Варто зазначити, що всі бійці,  котрі потрапили в полон, в 2014-15 рр. повернулися додому. З відомої мені інформації, командування намагалося всіма силами втримати 32 БП. Про це свідчить і операція 19 жовтня і ті, котрі так і не були реалізовані. Орієнтовно того ж таки 19 жовтня планувалося залучити 3 Мі-8 з 7опАА для доставки води та провіанту оточеним бійцям. Був побудований маршрут, але наказ, на щастя, скасували. Також 27-28 жовтня було сформовано РТГр зі складу тої ж таки 95 ОАЕМБр, до котрої входило 15 БТР-80, мінометна батарея, КЕТЛ та медична «буханка». Скоріш за все, вони мали б виконувати аналогічне завдання, котре їхні бійці виконали 19 жовтня. Але отримали повідомлення, що наші бійці за офіційним наказом залишили БП. Операцію скасували. Однозначно можна сказати про некомпетентність полковника Миронюка та його байдужість і небажання слухати альтернативні версії плану. Але цьому полковнику хтось ставив завдання зі штабу. Полковник був на місці і керував процесом. А хто йому ставив такі завдання?

Залізяка! Залізяка! Я Скотина. 4-5-0! Історія битви за 32-й блокпост 36
Втрати ЗСУ та НГУ під час боїв за 32 БП

Дмитро Путята

Карти та графіки: Андрій Карбівничний Источник: censor.net.ua


Присоединяйтесь к нам в Facebook, Twitter. Будьте в курсе последних новостей.

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Please enter your comment!
Please enter your name here